Олександр, який навчався в Тернопільській медакадемії, торгує людськими органами. Шукає людей, котрі готові продати нирки, легені, яйцеклітини і навіть серця. Працює підпільно, бо офіційно продавати органи – заборонено. Чоловіку зараз 38 років. Має вісім років медичної практики. З приватної столичної клініки 2009-го пішов за власним бажанням. Працює посередником, шукає хворим донорів.

- Я не чорний трансплантолог. Я – посередник. Мені перепадає 5-10 відсотків оборудки. Я нікого не вбиваю, – каже чоловік, – люди йдуть на операцію добровільно. Але хворих рятую. Більшість ніколи не бачили мене наживо. Розмовляю по телефону.

Олександр розповів КРАЇНІ, що 10 людей торік продали серця. Серед них восьмеро – онкохворі важкої стадії. Побільшало охочих продати органи після кризи 2008-го. Звертаються молоді люди, які не можуть повернути кредити в банк. Студентів перевіряють, чи аналізи в нормі. Часом до чоловіка звертаються старенькі.

- Дзвонила бабуся. Хотіла серце продати, бо син напозичався грошей, магазин відкрив, – а тепер повернути борги не може. Кажу: “Бабцю, та ви ж помрете”. А вона плаче, каже найгірше свою дитину ховати. Її перевірили мої знайомі кардіологи. Слава Богу, у неї серце виявилося слабеньке, лишилася жити.

За словами Олександра, в Україні тільки в Запоріжжі пересаджують органи від трупа, якщо родичі покійного не проти.

- ”Трупне” донорство – це гуманно. В Іспанії та Німеччині 16-річні підписують документ, чи згодні у разі смерті чи раптової загибелі стати донорами. Нам теж таке треба запровадити, а то здорові органи закопуємо в землю, – вважає.

Чоловік переконаний, що лікарям треба дати право забирати органи в тих, хто накладає на себе руки.

Джерело: ДОБА