Фотовиставку, яка розповість про оборонні споруди часів Першої світової війни, відкриють у Тернополі 11 листопада.
Маршрут експедиції пролягав через Плотичу, Чернихів, Глядки, Мильно, Залізці. Історик Сергій Ткачов розповів, що у 1917 році у Плотичі загинув український ас Євграф Крутень. Там він 
- Це українець, якого треба повернути з російської військової історії в українську, треба ним пишатися, - говорить Сергій Ткачов. - На жаль, більшість людей цього не розуміють, тому що він був льотчиком російської армії. Та я не втомлюсь повторювати, що нам треба брати приклад з поляків і євреїв, які «стягують» своїх людей у свою національну історію, не дивлячись на те, де вони жили, у якій армії воювали. Вони формують свою етнічну історію і пишаються своїми людьми, і нам треба українізувати нашу історію, формувати україноцентричний погляд на світ. Під час Першої світової війни у складі російської імператорської армії воювали майже три мільйони українців, у складі австро-угорської армії - майже 300 тисяч русинів-українців. Воювали один проти одного. І про них теж треба пам’ятати.
На території нашої області збереглося тільки чотири оригінальні пам’ятники, які односельці встановили загиблим у Першій світовій війні. Причому два з них були знищені, а потім відновлені. Один із них є у селі Чернихів Зборівського району. До речі, під час військових дій, людей із сіл, які розташовувались на лінії фронту, обидві воюючі сторони примусово переселяли на інші території. Частина із них на початку 20-х років поверталася у рідні села та здебільшого там оселялися нові люди. Фронт по обидва боки річки Серет стояв майже рік часу. Три лінії оборони австро-угорської армії були сформовані поблизу нинішнього села Глядки. Зараз там росте молодий ліс, а сто років тому були голі пагорби. У цьому місці збереглося найбільше дотів – довгострокових вогневих точок. Є там і залишки траншей, кулеметних гнізд, бліндажів.
- При побудові дотів головним було добре замаскувати їх, бо жоден бетон не витримував снарядів часів Першої світової війни, - каже історик Сергій Ткачов. - Кулеметні гнізда треба було добре замаскувати, тому часто амбразура була розміщена попри саму землю, хоча були й відкриті клиновидні доти. Траншеї копали зигзагом. Така форма допомагала зберегти більше життів, бо осколки від снаряду не розліталися по прямій, а попадали в землю. Також при штурмі у прямій траншеї ворогу було легко перестріляти оборонців, а коли він потрапляв у зигзагоподібну нішу, то там і залишався, бо не знав, що на нього чекає за кутом траншеї.
Біля села Мильно зберігся тільки один великий дот. Стоїть він просто посеред поля. Раніше там таких споруд було більше, та всі їх підірвали вже у мирні часи. Ще одним важливим місцем для ведення боїв була найвища точка цих місць – гора Гонтова. Це була класична панівна висота. Хто володів цією горою, той володів ситуацією. На горі також добре помітні залишки траншей і є два доти.
Ці та інші, важливі з точки зору військової історії об’єкти, зафіксували фотографи Тарас Хлібович, Влад Кравчук, Віра Милян-Монастирська, Віталій Грех, Олександр Попов. Фотовиставку, як зазначають організатори, зробили для того, щоб вшанувати пам'ять загиблих у Першій світовій, адже цього року минає сто років від її початку. Відкриття виставки відбудеться 11 листопада о 17.00 у пивній ресторації «Ковчег».
Ольга Трач Фото Kurt Lee
