США оговтується від страшного урагану Сенді, який пронісся країною 29 жовтня. Про те, що довелося пережити під час стихії, розповіли тернополяни, які нині живуть в Америці. На щастя, негода фактично не зачепила цих земляків.
“Вже все пройшло... Слава Богу, тільки що увімкнули світло, - пише 30 жовтня в групі від "Тернополя до Тарнополя" в соцмережі "Вконтакті" Мар'яна Кулій, яка нині живе в Брукліні. - Але вітер ще не стихає... Недавно тільки почали ходити автобуси, відкрили вже головні мости. До речі, транспорт наступних три дні у нас буде безкоштовним”.
Чотирнадцятирічна Мар'яна Кулій з Чортківського району вже вісім місяців тому виїхала в США з родиною. Від стихії ні вона, ні її рідні та друзі не постраждали, але страху пережили багато.
- Сильний дощ та вітер почався ще у понеділок, 29 жовтня. Тоді влада порадила не виходити з домівок, - розповідає Мар'яна, з якою ми зв'язалися в Інтернеті. – Ми майже нічого не бачили, бо найстрашніше відбувалося вночі. Увечері в нас зник Інтернет, тому ми не могли стежити за новинами. Було дуже моторошно, адже не знали чого очікувати.
Коли вийшли у вівторок на вулицю, люди вже прибирали біля своїх домів, продовжує дівчина. Впало дуже багато дерев, і в підвалах домів була вода. 30 жовтня у Брукліні вже випогодилося. Зараз хмарно, але сухо було і 31 жовтня.
- Школа ще не працює, очевидно, аж до понеділка, - додає співрозмовниця. - Ми постійно стежимо за прогнозом погоди та новинами. Часто виступає президент, який каже дослухатися до всіх вказівок.
Фото з наслідками урагану завантажили в соцмережах багато тернополян, які нині живуть в США. Серед них — і поет Василь Махно з Нью-Йорка. Це місто, а також Нью-Джерсі, найбільше постраждало від стихії.
У коментарях до його фото з переверненими деревами, затопленими машинами та будинками, людьми, які рятуються від стихії, друзі пишуть чоловікові триматися і берегти себе. Василь Махно відписав: "У мене усе гаразд, але навколо затоплено значну територію острова, багато людей полишили свої затоплені хати і змушені будуть давати собі раду, мешкаючи у спеціальних місцях, втратили водночас будинки та авто".
До речі, пан Махно навіть написав вірш "Сенді-2012", де описав, як "світ, який ми будуємо зі скла і цементу, так розпливається просто…"
