Поети і всілякі інші схоласти-мрійники, як прийнято вважати, державу не побудують. Не їхнє це, мовляв заняття (хоча відомі й щасливі винятки).
Щоправда, наша новітня українська історія засвідчує, що не надто блискуче проявити себе на грунті державотворення можуть і колишній колгоспний бухгалтер з пасічним і глечиковим хобі, і колишній директор автобази (збагачений цінним кримінальним досвідом), і мільярдер з майже оксфордською англійською вимовою, пафосними виступами і поблажливо-дружньою усмішкою... Щось у них не склалося - судячи з того, що двоє з тріском програли вибори, а один був змушений, не чекаючи закінчення першої каденції, втікати під покровительство тих, кому потайки служив вірою і правдою. На його щастя - не кинули, "подогрели, обобрали", чи, точніше "подобрали, обогрели"...
Взагалі ж (не задля того, щоб виступити в ролі адвоката "проффесора", який "полюбляв" жінок) зазначу: доводилося читати, що прадідам багатьох нині шанованих членів американського суспільства дуже пощастило, що їх не повішали за конокрадство чи інші злочини. Що ж, їхні нащадки мають бути вдячними долі за те, що соціальні ліфти в Америці є дієвими і впіймати птаха щастя за хвіст може кожен, незалежно від його сімейно-історичного бекграунду. Звичайно, еволюція країн Заходу не мала вигляду легкого шляху вгору, до сяючих вершин добробуту й процвітання. Вистачало там і нечистих на руку ділків, і таких «бізнесменів», котрі не гребували послуговуватися гангстерськими методами, і пов’язаних з ними політиків. Проте на нинішній час в західному світі уже виробилися основні правові положення ведення бізнесу, а також принципи бізнесової етики. Серед них – прозорість, відкритість для контролю з боку громадськості, дотримання чесної конкуренції. Загалом же можна сказати, що тамтешній капіталізм формувався і ставав дедалі більш цивілізованим поступово, позбуваючись, наче відмерлої шкіри, всього того, що давало підстави називати його «диким».
У нас же повернення від майже (зовсім трішечки не вистачило!) "розвинутого соціалізму" до капіталізму відбулося, можна сказати, директивним шляхом. І за дуже короткий часовий проміжок. Учорашні спекулянти, фарцовщики, ділки з вираженими кримінальними нахилами та їм подібна публіка одного чудового ранку прокинулися, протерли очі й виявили, що вони вже не ізгої суспільства, а провісники нових економічних відносин, рушії прогресу, творці майбутнього і т. д. Виявили і не забарилися цим скористатися - за дружнього сприяння ласих до папірців зеленого кольору представників правоохоронної системи, яка деградувала ударними темпами. Немає сумніву, що бізнес будь де – чи то в Гамбурзі, чи у Микулинцях, - потребує ділової хватки і вміння працювати ліктями. І навряд чи в ньому можуть досягти великого успіху поети та філософи (за всієї поваги до них). Але будь-яка приватна ініціатива все-таки має бути поміщена в законні рамки, інакше вона має властивість перероджуватися у дику сваволю. Як це, зрештою, й трапилося у нас. От і маємо нині напівнужденне існування мас знервованого люду, що не бачить просвітку, і водночас – чи не найбільшу в Європі купу олігархів на душу населення. Адже з’явилися вони і міцно осідлали владу саме завдяки феноменальній кволості (в кращому випадку) держави та її органів. А в гіршому (і більш реальному) - за їхнього «дружнього» сприяння. Так повелося віддавна - від моменту проголошення незалежної та суверенної. Так тривало впродовж усієї її історії. І є сумнів, що когорта "великих гумористів" щось змінить і взагалі - має намір змінювати.
Ситуація, коли "верхи не можуть, а низи не хочуть" - не для нас. Наші "верхи" не поставлені в таке становище, коли б вони вже зовсім "не могли", а отже, їхньому існуванню ніщо не загрожує. "Низи" ж... складається враження, що не зовсім розуміють, що хочуть. Знають, бачать на власному житті, що щось "не так", але як зробити, щоб було "так" - докумекати не можуть. Тому так і живуть...
Ігор Дуда
