Завтра на стадіонах Німеччини стартує 17-й за ліком чемпіонат Європи з футболу - Євро-2024. Серед 24 учасників фінальної частини знайшлося місце і для збірної України. Втім, "знайшлося" - напевно, не зовсім точне визначення. Наша команда здобула, виборола це право, в першу чергу, вольовою грою в березневих матчах play off проти боснійців та ісландців.
Що чекає на українську збірну в Німеччині? Відомий портал Goal.com за тиждень до старту чемпіонату склав рейтинг його фаворитів. На перше місце експерти поставили збірну Франції. Далі йдуть команди Португалії, Бельгії, Англії, Німеччини, Іспанії, Нідерландів, Австрії і Хорватії.
А ось ще один, не позбавлений практичного сенсу ранжир:
Топ-10 найдорожчих збірних Євро-2024:
- Англія – €1,47 млрд
- Франція – €1,21 млрд
- Португалія – €1,06 млрд
- Іспанія – €906,00 млн
- Італія – €757,00 млн
- Німеччина – €672,00 млн
- Нідерланди – €610,00 млн
- Бельгія – €540,80 млн
- Данія – €368,50 млн
- Україна – €354,50 млн
Зверніть увагу: Bundesmannschaft в обох рейтингах виглядає далеко не найпершим претендентом на перемогу, і це, можна сказати, має під собою історичне підгрунтя: з трьох головних турнірів, що проходили на території ФРН (ЧС-1974, ЧЄ-1988, ЧС-2006) господарі перемогли лише на першому. А нашій команді, якщо виходити з думки, що гроші таки грають у футбол, "світить" сказати турніру Auf Wiedersehen вже після 1/8.
У згаданому першим рейтингу Goal.com збірна України - на 14-ому місці. Журналісти зазначили, що команда Сергія Реброва "якимось чином вийшла на Євро, незважаючи на те, що через війну всі матчі провела на виїзді". Тепер, на думку порталу, Україна має всі шанси вийти у play off, хоч безсумнівним фаворитом групи є Бельгія. А "Словаччині та Румунії буде важко з командою, де є Лунін, Мудрик, Зінченко та Довбик". Що ж, нашим футболістам треба зробити небагато: підтвердити оцінку Goal.com. Чи є в них для цього можливості? І, відповідно, чи мають наші сподівання підстави? Не раз останнім часом доводилося чути думку, що нинішня збірна України - найсильніша за всю її історію. Це, можливо, викликає невдоволення різного ступеню у П'ятова, Гусєва, Ротаня, Коваленка, Зозулі, Коноплянки та інших, котрі виступали на трьох поспіль європейських футбольних форумах, починаючи з 2012 р. Принагідно кількома словами - про ці виступи збірної.
Євро-2012. Україна - один з господарів турніру. Перший матч з Швецією - вольова перемога і бенефіс А.Шевченка з його дублем у ворота скандинавів (2:1). Далі - закономірна поразка від Франції (0:2), а на завершення - статус жертви дивовижної сліпоти угорської бригади арбітрів (мадяри вже тоді капостили...), яка не помітила, що м'яч після удару Девіча таки перетнув лінію воріт збірної Англії (0:1). І принагідно - згадати добрим словом нинішню систему VAR, за якої подібне стало неможливим (хоча, заради справедливості, нічия у цьому матчі не давала команді О.Блохіна змоги вийти з групи).
Євро-2016. Франція. Оглушливе і доволі несподіване фіаско у групі (0:2 від Німеччини, 0:2 від Півн. Ірландії, 0:1 від Польщі) і останнє місце серед команд-учасниць. Повна розгубленість тренерського штабу на чолі з М.Фоменком і нерозуміння ним, що діється; розбрат (доводилося чути) серед футболістів, і... Т.Степаненко, який став своєрідним прес-аташе збірної, "віддуваючись" за всіх у сумних післяматчевих інтерв'ю.
Євро-2020 (фактично - 2021). Арена - вся Європа: від Баку - до Севільї. Майже вирівняна ситуація у першій грі з Нідерландами (2:3, після 0:2 і голів Ярмоленка і Яремчука), натужна перемога над Північною Македонією з разючим контрастом між таймами (2:1, ті ж Ярмоленко і Яремчук), "стратегічна" поразка від Австрії (0:1, після якої австрійці "нарвалися" в 1/8 на майбутнього чемпіона - Італію, а українці - на Швецію). До Швеції, яка, перемігши у своїй групі поляків, допомогла Україні протиснутися у play off, ми виявили відверту "невдячність", перемігши її у екстра-таймі в 1/8 завдяки влучному удару Зінченка і першому з надалі вже багатьох рятівних для збірної голів нині добре відомого в Європі Довбика (2:1). У чвертьфіналі команда А.Шевченка без шансів поступилася Англії (0:4), яка, за висловом одного з оглядачів зіграла у "прагматичний" (?) футбол.
З Довбиком (тепер уже - головним бомбардиром іспанської Ла Ліги) пов'язані наші надії й на Євро-2024. І не лише з ним - багато чекають на турнірі українські вболівальники від Циганкова, Мудрика, Яремчука, Судакова, Малиновського, Бражка. Чекають, що надійно гратимуть у рамці Лунін/Трубін (після сильно проведеного спарингу з Німеччиною, в якому він зберіг свої ворота "сухими", голкіпер "Бенфіки" поставив перед С.Ребровим нелегку дилему - кому ж грати на останньому рубежі?); що зцементують захист загартовані у матчах АПЛ Забарний і Миколенко (хоча з останнім справа наразі не зовсім ясна), доповнені досвідом Степаненка, Матвієнка, Сватка та Коноплі (ще з часів Лобановського повинен бути рудий у команді - "на фарт"); що захоче довести випадковість смуги своїх останніх невдач Зінченко. Можна сподіватися, що прагнутиме гідно заспівати свою "лебедину пісню" на значному турнірі Ярмоленко - єдиний, хто "уцілів" у збірній ще з 2012 р.
А от що стосується інших... Уже не раз доводилося чути запитання, чому в збірній знайшлося місце для гравця ротації аж самого "Полісся" Михайличенка і Сидорчука з аутсайдера бельгійського чемпіонату "Вестерло" (на боці останнього - хоча б значний досвід виступів за збірну), доволі "розхристаного" і не завжди дисциплінованого у грі Зубкова, але не знайшлося для динамівця Вівчаренка, креативного екс-хавбека "Дніпра-1" Гуцуляка і визнаного найкращим у цьому сезоні в УПЛ Буяльського? І в чому перевага "ніякого" наразі у збірній Ваната перед Сіканом, котрий має більший досвід виступів за головну команду і доволі впевнено провів весняну частину чемпіонату України? Усі ці свої рішення головному тренеру доведеться пояснювати у випадку невдачі на Євро, про яку зараз не хочеться й думати.
Три контрольні матчі перед чемпіонатом (0:0 з Німеччиною, 1:3 з Польщею, 4:0 з Молдовою) збагатили С.Реброва не лише на приємне спілкування з президенткою Молдови Майєю Санду (яка побажала успіху збірній України, хоча, здавалося б, мала більше бажати його найближчій суперниці нашої команди - Румунії), а й додав запитань вкупі з головним болем. Зокрема, чому в "товарняку" з німцями зовсім неефективною виглядала група атаки? Чому в грі з поляками так беззубо діяли нехай і не "основа" захисту, та все ж гравці оборони збірної країни? "Прогулянковий" (хоча й у неприємну спеку) матч у Молдові, можливо, додав настрою завдяки пачці красивих голів на різний смак, але чи стане він у пригоді вже в понеділок у дебютному поєдинку (це вже буде саме поєдинок) з іншими нащадками стародавніх даків - румунами?
Побачимо - чекати залишилося недовго.
