Вішати людям локшину на вуха стає все складніше, тож спеціалісти цієї справи вирішили виготовляти її фігурною, щоб ліпше трималася. Саме така думка з'явилася у всіх не наївних і обізнаних з тернопільською політичною кухнею, коли в місті стартував так званий «народний праймеріз» «100 кращих тернополян».

Його організатори били себе на прес-конференціях в груди, що проект цілком незалежний, а вони самі абсолютно незаангажовані. І зверталися до жителів Тернополя, які не задоволені діючою владою, з палким закликом пропонувати прізвища «кращих, розумніших, ефективніших, порядніших», які, мовляв, і стануть основою для формування «нової еліти». Вже саме формулювання «100 кращих» викликало запитання, бо було незрозуміло – кращих в чому і для кого? Бо, приміром, можна бути відмінним фахівцем у своїй справі, але водночас людиною без честі і совісті. Або найкращим у світі для  вузького кола друзів, родичів, приятелів, сусідів і співробітників, але при цьому не мати жодної цінності для міської громади. Дивною була і «прохідна» для наступного голосування кількість голосів, яку запросто набрати, підключивши те саме згадане вузьке коло. Але менше з тим, бо перші результати повністю розвіяли останні ілюзії …

Дуже вже дивними виявилися ці результати, як для пошуку громадою «нової еліти». Ви не повірите, але серед тих, хто, згідно правил «праймерізу», був допущений до етапу голосування, 40 (!) відсотків – це чинні політики, чиновники і депутати різних рівнів! А після ознайомлення із списком 186-ти, які допущені в другий тур для голосування, так і хочеться вигукнути: «Ба! Знайомі все обличчя!». Особливо «радує» перелік політиків, точніше керівників партійних осередків та свободівських депутатів! Ну і, зрозуміло, присутність там чинного  міського голови Сергія Надала вкупі із своїм помічником. Тут чомусь згадується відома фраза з фільму «Сімнадцять миттєвостей весни» - «В еті мінути Штірліц бил как нікогда блізок к провалу…». Дивний збіг, що в цьому списку є і майже всі ті, хто раніше публічно виступав на підтримку проекту, ну але може це в організаторів така фантастична інтуїція і «нюх» на кращих. А ще там  проглядаються певні родинні зв”язки, і навіть є дружини організаторів проекту Зелінки та Удича. Фу, панове, ми розуміємо, що ваші жіночки для вас найкращі, ну але ж і скромність якусь треба мати! Ще цікаво, що в нас, виявляється, є така «соціальна» категорія, як пластуни, і щось їх у списку теж явно забагато. Чи не тому, що мають стосунок до «Пласту» ті самі Зелінка з Удичем?  Ніхто, звичайно, не каже, що це погана організація, але є в Тернополі й інші, не менш патріотичні – СУМ, приміром, чи «Обнова», тож якось негарно виходить тягнути ковдру «народного вибору» лише у свій бік.

Є запитання і щодо гласності та прозорості проекту. 36 чоловік з тих, хто набрав потрібну кількість голосів у першому турі, були дискваліфіковані, однак організатори чомусь відмовились назвати їх імена і причини. Але чому, якщо приховувати нічого? І насамкінець – про людей, чиї особисті якості справді й без сумніву  гідні довіри і поваги міської громади. Слава Богу, такі у списку для голосування також є. Але зважаючи на попередні результати виглядає так, що після остаточних вони залишаться якимось скромним десятком квітів у оберемку бур”яну, який збираються підсунути тернополянам в акурат під початок виборчої кампанії. Для маскування, так би мовити.

Оксана Баюн