Вже певний час я чую новину - немовби птах приніс і сів на дріт:
Поміж двома місцевими мужами славними пробіг великий чорний кіт,
Чи це чутки, плітки, чи "деза" хитра і зловмисна, і ворожа?
Зізнаюся: сказати з точністю навряд чи зможу,
Але, подейкують, отой підступний і ненависний в фольклорі й повсякденному житті котяра
Узяв - та й викликав між обома достойниками сильні чвари,
І хоч вони - вишиванково-бездоганні і патріотичні,і дисципліновані партійці,
І поклоняються (як кажуть) Отцю, Сину й Духу, словом, Святій трійці,
Та так ось сталося, що щось не поділили
І нині ладні один в одного ввіткнути вила,
А в час наш - і цивілізований, і демократичний, звісно,
У ролі вил цих виступають містечкові браття-журналісти,
Вони чекати можуть довго і терпляче - як доводили уже не раз,
Коли з сановної посади пролунає любе серцю: "Фас!"
Тоді - вперед! На опонента, вказаного пальцем - лайна й гною тачки повні
І все це - з виразом величним, професійним і благопристойним
І хто візьметься довести, пославшись на закони, кодекси і навіть конституцію,
Що журналістика - не менш шанована професія, ніж проституція?
--------------------------------------------------
А наостанок - ще й від себе хочу кілька слів сказати:
Якби між конфліктуючими сторонами довелось чеснішу вибирати,
Для мене справа ця була би непосильна й безнадійна,
А як колеги-журналісти? В вас душа й сумління чисті й вільні?