Відразу зазначу: зовсім не переконаний, що славне Тернопілля і його дуже "файне" місто наповнене неадекватами різного штибу більшою мірою, ніж їх можна зустріти деінде - цього добра вистачає будь-де. До того ж, на переконання багатьох, світ нині неухильно і дедалі швидшими темпами сходить з глузду (вже он і в тихенькій казковій Данії почали влаштовувати смертельну стрілянину просто в тамтешніх ошатних торгових закладах), отож невдовзі, можливо, важкувато буде визначити, що є нормою, а що - відхиленням від неї...
Декілька років тому місцевий "тінейджер" - цілком можливо, з категорії тих, кого не раз водили до пам'ятника Т.Шевченку на чергові урочисті заходи з нагоди його чергових роковин - вирішив виявити свою повагу до класика тим, що заліз на монумент в супроводі підбадьорливого реготу своєї гоп-компанії. Громадськість тоді, пригадую, висловила помірне обурення на адресу батьків "верхолаза" і педагогів школи, де він навчався, та освітньої системи загалом. До якихось юридичних санкцій справа тоді, якщо не дуже помиляюся, не дійшла - неповнолітньому бевзеві якесь серйозне звинувачення "пришити" було ще ніби ранувато, отож він і відбувся моральним осудом (навіть не легеньким переляком) і певний час, припускаю, тішився статусом "короля" у своїй зграї...
Давно підмічено: поганий приклад - вельми заразний. І погане чомусь "прилипає" до молодих душ (чи проникає в них?) значно легше, ніж хороше. Щоб не розводити надто довгу передмову: 21-річному бовдурові-уродженцю Херсона, який нещодавно заліз на пам'ятник Ігорю Гереті на вул. Валовій, наш справедливий і гуманний суд лише накивав пальцем - обмежився усним зауваженням. Взагалі, постанова суду, як на мій журналістський погляд, варта того, щоб її частково навести: "Ігноруючи волю та бажання оточуючих, діяв образливо, зневажаючи честь і гідність людини, прагнучи нав’язати свою волю та світогляд (щиро кажучи, сумнівно, щоб аж такі складні мотиви були присутні в цій черепній коробці - І.Д.) , виліз на верх вищевказаного пам’ятника, чим порушив громадський порядок та спокій громадян". Сам "герой дня" пояснив, що заліз на пам’ятник, аби в кадр потрапила уся вулиця. І що люди, які проходили поруч, сприймали його дикунство мовчки і без зауважень (а де ж тоді оті "воля і бажання оточуючих"?) .
Чомусь подумалося: з коня Данила Галицького теж відкривається зовсім непогана панорама. І в кадр звідти теж може потрапити багато що цікавого...
