У цьому є щось символічне. Скандал з елементами криміналу між заступниками Барни відбувається навколо площі, що носить ім'я Героїв Євромайдану, і де має стояти пам'ятник Небесній сотні.

Ця історія фіксує глибину падіння високопосадовців, які прийшли до влади на майданній риториці. Ще рік тому можновладці один поперед одного розповідали, що спорудження пам'ятника - моральний обов'язок перед невинно убієнними. А зараз, немов "щурі" ділять владу, землю та звинувачують один одного стосовно місця, де має бути зафіксована пам'ять про тих, завдяки кому вони всілися у владні крісла. Сьогодні вже неважливо, хто правий - Крисак чи Бицюра, чи законно вчинив один, чи має право обвинувачувати інший, чому бездіяльна у цьому питанні мерія Надала.

Важливо інше: через півтора року після кривавих подій лютого 2014 року маємо занедбану Площу Героїв Євромайдану. Спостережливі тернополяни жартують, що посеред площі височіє пам'ятник новій владі - магазин алкоголю і тютюну.

У тернопільських політиків існує два світи. Один - для телекранів та білбордів, де соратники Надала і Бицюри - ідеалісти-революціонери та активні учасники антиалкогольного руху. Щоб побачити другий - достатньо знайти час, щоб побачити сьогоденну убогість Площі Героїв.