Тернополянка закликала місцевих політиків припинити ділити крісла і обливати один одного брудом, об'єднатися перед лицем небезпеки і відстояти свою країну. Про це вона написала у листі, котрий надіслала на адресу "За Збручем".
Час відстояти те, що по праву наше, що кров’ю і потом здобували наші пращури. Росія погрожує ввести свої війська для «нормалізації суспільно-політичної обстановки в Україні». Це загрожує моїй країні розколом. Розколом штучним і нікому не потрібним.
Я не закликаю воювати. Я проти всякої агресії. Я прошу нас, молоде покоління, сказати «Ні – війні та Україні – бути». Якщо ці слова одночасно скажуть люди у всіх куточках України, незалежно від віку, соціального статусу, посади, кольору політичного прапора та мови, якою вони спілкуються – то наш ворог втече і не буде йому місця на нашій землі!
Я дитя незалежної України. В силу свого віку та досвіду про війну я, на щастя, знаю лише із книжок. І дуже сподіваюся, що так воно буде і надалі. Мені прикро дивитися на те, як ідеї Майдану, прагнення багатотисячного народу, його мрії та сподівання звелися врешті-решт до банального розподілу крісел та посад на місцях. Як громаднка України хочу запитати вас: ЩО ВИ РОБИТЕ?
Замість того, щоб об’єднатися перед лицем небезпеки та спільного страшного ворога ви обливаєте один-одного брудом (і тут вже немає різниці: регіонала, чи побратима, з яким ще вчора стояв пліч-о-пліч), плетете інтриги та розклеюєте брудні листівки. Чи не соромно вам? Який приклад ви показуєте нам, молодим та ще зовсім юним?
Я хочу, щоб над моєю країною світило яскраве, незакривавлене сонце, щоб у мене та моїх однолітків була впевненість у завтрашньому дні, щоб ми знали, що за нами надійний тил слуг народу, яких ми обираємо.
Молюся за мир та територіальну цілісність України та за те, щоб Бог дав мудрість своїм дітям зберегти те, що наші прадіди залишили нам у спадок!
