Чи не найбільша наразі наша надія на прогрес у правоохоронній сфері - нова поліція в формі американського зразка - ще, як виявляється, не зовсім «в законі».

Тобто закон «Про поліцію» був проголосований парламентом, однак досі не підписаний Президентом і не опублікований у пресі. А отже – не вступив у дію. Відтак формально усі нинішні звершення нових поліцейських, якими не може натішитися зголодніла за справедливістю і елементарним порядком громадськість, є чимось схожим на не зовсім законну самодіяльність організованої групи осіб. На цьому, зокрема, наголошує нардеп від «Батьківщини» відомий юрист Сергій Власенко. Він переконаний, що таку потрібну справу не можна «запускати» очевидно незаконним способом. Все ж, думається, пересічні обивателі, зворушені турботливим ставленням українських «копів» не лише до себе, а й до своїх чотириногих улюбленців, воліють  закривати очі на таку юридичну «нестиковку» - лише б побільшало отого самого порядку.

Серед останніх гучних діянь нових поліцейських – нещодавнє затримання віце-президента УЄФА Григорія Суркіса за порушення правил дорожнього руху. Конкретно – за те, що на його автомобілі були встановлені спеціальні сигнальні пристрої. Це автоматично зараховувало  почесного президента ФФУ до  когорти VIP-персон на автошляхах, однак патрульні з цим не погордилися й склали відповідний протокол. Те, що в першій-ліпшій цивілізованій країні було б сприйняте як норма, у нас набуло статусу ледь не надзвичайної події, «крутилося» на всіх телеканалах…  До честі Г.Суркіса, він не опустився до рівня деяких затриманих керівників РДА і не став обіцяти поліцейським негайне звільнення зі служби і розжалування. Натомість підписав протокол і пообіцяв наступного дня приїхати до офісу поліції на автівці з демонтованими сигналами. Ситуація начебто вирішилася підкреслено цивілізовано, та все ж невже Г. Суркіс упав на грішну землю лише зі вчорашнім дощем і не знав, що користування спеціальними сигналами є незаконним? Більш ніж напевно знав, однак свідомо йшов на це порушення, оскільки воно підкреслювало його статус, вирізняло з сірої маси і, врешті-решт, полегшувало життя. Думка про те, що перед буквою закону він такий же, як і його співгромадяни, навряд чи навідувала його. Думаю, такими ж мотивами керуються й інші власники незаконних посвідчень, спецпропусків та інших привілеїв, якими вони  користуються без найменших докорів сумління. Тривалий курс етики цивілізованої влади нашим можновладцям та й усім  іншим «господарям життя» лише належить пройти. Чи вистачить для його кращого засвоєння нових поліцейських навіть з перспективою їх поширення по всій країні? І чи надовго у самих «копів» вистачить запалу для цієї справи?

Ігор Дуда