Минула неділя для мешканців Травневого стала особливою в історії їхнього населеного пункту. Тут вперше було відзначено День села, який запам’ятається місцевим мешканцям відкриттям пам’ятника на честь 65-річчя початку відродження села переселенцями 1944-47 років з Польщі, а також чудовим концертним дійством, у якому продемонстрували свої таланти як місцеві аматори, так і запрошені гості, - пише "Народне слово".

Ідея спорудження пам’ятного знака та видання брошури про історію рідного села зародились у директора Травневської ЗОШ І-ІІ ст. Василя Оверка. Саме завдяки йому та за підтримки сільського голови Ігоря Мариновського, педколективу школи, багатьох ентузіастів, які задались ціллю закарбувати в серцях сьогоднішнього і наступних поколінь сторінки трагічної долі їхніх родин, поблизу школи відтепер височітиме гранітна споруда, яка разом із накриттям створює враження символічної каплички, яка нагадуватиме про минуле та служитиме благословенням, оберегом для майбутніх поколінь.

− Нехай, − відзначив під час освячення пам’ятника настоятель церкви Воскресіння Господнього, що у Збаражі, отець Григорій, − трагічне минуле не дає забути, що нестача любові між людьми

породжує велику несправедливість, від якої потерпіли мільйони українців, стає перешкодою на шляху до єдності народу.

− Ми сьогодні освятили не просто пам’ятник, − зауважив місцевий парох отець Петро, − а зображені на ньому ікони Покрови Пресвятої Богородиці та Святого Миколая Чудотворця, до яких здавна українці ставилися з великою пошаною та любов’ю, які допомагали їм у найскрутніші хвилини життя.

Парох зі Стриївки − отець Олександр, що брав участь в освяченні споруди, побажав, щоб небесні покровителі були завжди поруч з селянами і приносили їм щедрі дарунки долі.

− Ми вартуємо доброї долі, − продовжив думку директор школи Василь Оверко. Адже наші батьки, діди зазнали жорстоких знущань під час примусового переселення з рідних земель. Кам’яний круг під пам’ятником є символічними жорнами, у які потрапили наші предки. Тим не менше, незважаючи ні на що, наші родини зуміли вижити і радіти життю, вони співають, творять нове щасливе майбутнє.

Біля пам’ятника також виступили свідки тих подій 65-річної давності, їхні нащадки, люди, причетні до спорудження знака.