Дивлячись, як вперто спікер Верховної Ради В. Гройсман закликав депутатів голосувати за затримання і арешт одіозного екс-депутата С.Клюєва, можна було відчути щиру гордість за ефективність дій нашої влади з покарання провинних стовпів колишнього режиму. Справді, не минуло й якихось півроку, як та сама ВР позбавила молодшого з братів Клюєвих недоторканності, після чого він благополучно і без видимих перешкод з боку тієї ж влади перемістився в бік Росії. І ось тепер депутати оперативно, всього лише після третього нагадування голови таки проголосували за його арешт. Щоправда, як відразу підкреслили оглядачі, заочний. Справа залишається за малим – реально затримати і заарештувати.
Нема сумніву, що згаданий С.Клюєв, з цілим «намистом» звинувачень з боку української Феміди, тепер тремтить від страху в якомусь своєму комфортному російському сховку – ану раптом якийсь ерудит зі спецпідрозділів СБУ згадає, як ізраїльський «Моссад» викрав головного «архітектора голокосту» Адольфа Ейхмана аж у Аргентині й доправив на землю обітовану, де він отримав заслужений зашморг. А що як, чого доброго, таки впіймають та й потягнуть до суду? Та ще й вліплять штраф у декілька сотень тисяч гривень?
Оперативність – необхідна умова діяльності силових і правоохоронних структур усіх країн світу. Вона передбачає роботу на випередження злочинних посягань і тим більше – їхню своєчасну нейтралізацію. І тут, слід сказати, наша правоохоронна система на висоті. Коли бачу на залізничному вокзалі знайомі офіційні «мордописи» В.Януковича і його наближених, оголошених в розшук, у мене виникає тверде переконання: мерзотникам не вислизнути, не уникнути заслуженої кари. І зримо уявляю картину: троє пильних, патріотичних безхатченків, вийшовши з привокзальної забігайлівки, раптом бачать знайому фігуристу поставу з такою ж підозріло знайомою фізіономією. Коротенька розмова – і «проффесора» припроваджують до розташованого неподалік опорного пункту (як варіант перевірки, можна кинути яйцем: якщо одразу впаде – значить він). Або ж два патрульні сержанти розпізнають у чорнявому суб’єктові з підозріло піднятим коміром пальта свого колишнього міністра В. Захарченка і залюбки потягнуть його «під білі ручки» для з’ясування особи. Ну справді, чому б їм раптом та й не «намалюватися» у файному Тернополі?
Ота навдивовижу своєчасна згода на арешт Клюєва, як і згадані фотографії на вокзалах – ніщо інше як свідчення «дубового» формалізму в його яскравому прояві. Щось схоже на ті реформи, які в нас проводяться: галасу і вихвалянь з трибун і перед іноземними кредиторами багато, а реальних справ – менше, ніж кіт наплакав. Схоже на боротьбу з корупцією із показовим виловом «дрібної риби» і дбайливим обминанням акул і касаток. Схоже на наше життя: купа «шароварного» гонору та славоспівів і – тверде місце на європейському задвірку.
Ігор Дуда
