Сторічний ювілей відзначає мешканка Тернополя. 29 червня у Ярослави Алиськевич велике свято – жінці виповнюється 100 років. Свій день народження дбайлива мама та улюблена бабуся проведе у теплому сімейному колі, повідомляє ІНТБ.

- Я думаю, що ми скромно будемо святкувати, не будемо робити бенкетів, оскільки бабуся в такому віці. Запросимо в гості родичів, бо ще брат живий, сядемо, згадаємо бабусину молодість, життя, - розповіла онучка Ярослави Алиськевич Уляна Аліскевич.

Прийдуть вітати Ярославу Михайлівну і з Тернопільської музичної школи №1, бо все життя жінка присвятила викладацькій справі. Навчала юних, творчих діток гри на фортепіано. Ювілярка зізнається, улюбленого музичного твору немала – їй до вподоби усі композиції.

Жінка прожила нелегкі роки. Війну та голод завжди згадує зі слізьми на очах. Але незгоди не зламали Ярославу. Дівчина була здібна, вступила у Золочівську гімназію, що на Львівщині. Потім – до Кракова на Вищі торговельні студії, які в той час прирівнювались до університетських. Та важка хвороба на тиф зруйнувала молодій Ярославі плани. Після одужання батьки заборонили дівчині продовжувати навчання.

- Була практично присмерті. Тоді її витягнули з того – і так вона і залишила те навчання – батьки вже заборонили їй надалі навчатися там. Потім одружилася, - розповідає онучка Уляна.

Ярослава Алиськевич згодом обрала Львівську музичну академію імені Миколи Лисенка. Під час навчання зустріла своє перше і єдине кохання – чоловіка Богдана. Рідних дітей у них не було. Тому подружжя вирішило усиновити хлопчика з дитячого будинку.

Ярослава з Богданом усиновили Олега, коли йому виповнилось півроку. Ніколи хлопчик не відчував себе нерідним. Дізнався, що він із дитячого будинку, в підлітковому віці від недоброзичливих сусідів.

- Він знав уже в пізнішому віці. Як то кажуть найшлись «доброзвичливці» по сусідству, які йому розповіли. Він не відчував, що то не рідні його батьки, - каже пані Уляна.

Ярослава Алиськевич любить, коли звертаються до неї ніжно – «бабуся». Її обожнюють усі члени родини. Загалом у жінки один син, двоє онучок та троє правнуків.

- Я завжди кажу сусідам, друзям, якщо щось про бабусю кажу – як то кажуть «бабушка – Божый одуванчик. Інакше не скажеш – просто золота людина, - каже онучка.