На адресу редакції надійшов лист з віршем від відомого тернопільського журналіста та публіциста Ігоря Дуди. Із задоволенням його публікуємо

 
Звернення до члена Небесної сотні   Тебе не раз я, мабуть, в місті зустрічав Проходив мимо і не помічав Ти був як всі: не гірший і не кращий Я і подумати не міг тоді нізащо, Що у близьку і вирішальну днину Тебе й мене покличе Україна. Ти на Майдан прийшов в туманному світанні, А я залишився удома на дивані Ти чад вдихав підпалених коліс, Безсонням мучився, на барикаду ліз, А я удома свіжі вісті слухав, А потім обговорював на кухні І ти не знав, куди дорога заведе: У рідну хату чи під кулю з СВД Вона дісталася тобі, закрились очі Мене ж відтоді моя совість точить. Ти лиш в життя вступав і мало що пізнав І ще, напевно, ту, єдину, не обняв, І квіти не приніс, у двері не постукав – Вся Україна підняла тебе на руки І понесла в заквітчаній труні… І тяжко, й гірко на душі мені Тому, непевно, що живу я замість тебе, А ти на мене дивишся із неба, Тож поки смерть не стулить мої віки, Я – твій боржник. Віднині і навіки.   Ігор Дуда, журналіст