Шановні тернополяни! Я звертаюся до вас зі словами стурбованості та тривоги. Хтось скаже, що я сію паніку; інші скажуть, що я залякую, а треті будуть стверджувати, що я перебільшую. Одразу відповідаю на всі звинувачення: в країні йде війна, і майже мільйон біженців вже покинули свої домівки не від доброго життя. Тому те, про що я скажу, продиктовано лише бажанням убезпечити нас, тернополян, від гірких несподіванок військового часу.
по-перше: у випадку повномасштабної війни Уряд України може форсовано відновити промисловий потенціал Тернополя до найвищих показників;
по-друге: якщо війна розширятиметься далі, то Тернопіль стане стратегічно-важливим залізничним пунктом, через який увесь світ допомагатиме воюючій Україні.
Росіяни добре знають, що мешканці Тернополя є великими патріотами нації, і тому за допомогою танків та піхоти захопити місто можна буде лише ціною величезних людських втрат. Ось чому «вони» будуть намагатися знищити його дистанційно, тобто авіаційно-ракетними ударами. Доповненням до ударів з повітря можуть стати диверсії на залізниці, об’єктах промисловості, водо- та енергопостачання.
Щоби знищити наше місто з повітря, російським бомбардувальникам навіть не потрібно залітати в повітряний простір України. Злетівши зі своєї бази в Білорусі і навіть не перетнувши українського кордону, російські льотчики можуть запустити на Тернопіль, наприклад, крилаті ракети типу Х-55. Кожна така керована ракета здатна донести 400 кілограмів вибухівки до Тернополя за 25-30 хвилин. А, наприклад, диверсійна група з 2-3 осіб цілком здатна залишити наш обласний центр без електропостачання. Кілька диверсійних груп можуть впродовж однієї доби зупинити життя міста повністю!
...Відсутність питної води, електроструму, газу, непрацююча каналізація та опалення, завмерлі тролейбуси… Це цілком може стати реальністю для кожного з нас… І я не перебільшую. Як бачите на цій карті, російські війська сьогодні набагато ближче до нас, ніж лінія фронту.
Як депутат міської ради, я пропоную серйозно обговорити стан цивільної оборони населення Тернополя та його готовність до самозахисту.
...В часі Другої світової війни населення воюючих країн активно долучалося до гасіння пожеж та рятувальних робіт при бомбардуваннях. А сучасна «гібридна» війна додає до цього списку ще й теракти і диверсії. Наразі в Тернополі не існує жодної реально-діючої добровільної дружини Цивільної оборони. Нам – владі міста – слід вже зараз подбати про формування таких дружин та провести хоча би перше загальноміське навчання населення з цивільної оборони.
Воно має бути найпростішим: «Дії населення при раптовому авіа-ракетному ударі або теракті», «Куди мають бігти і де заховатися школярі та вихованці дитсадків?», «Як мають діяти працівники підприємств?», «Що робити з хворими в лікарнях?»
Парадоксально, але в той час, коли в Києві вже створена інтерактивна карта бомбосховищ, у Тернополі адреси таких укриттів досі є інформацією із закритим доступом! Тобто, тернополяни не знають і не можуть знати, де знаходиться найближче до них бомбосховище! Між тим, в разі авіаудару адресу найближчого укриття має знати напам’ять кожен із нас!
І ще одне: наявні у Тернополі бомбосховища можуть вмістити трохи більше 30 тисяч осіб. А де має заховатися решта 180 000 тернополян?
Є перевірені практикою способи простого й надійного захисту людей на випадок артилерійського обстрілу чи авіанальоту. Але чому ніхто централізовано не вчить населення, як обладнати найпростіші й цілком надійні укриття у дворах багатоповерхівок?
Міське радіо й телебачення мусять мати конкретні плани дій на випадок екстремальних ситуацій у місті. Можливо, вони є. Але чи відповідають вони реаліям теперішнього часу та сьогоденної ситуації в Тернополі та в Україні загалом? Хто востаннє переглядав ці плани та коли востаннє проводилося ефективне навчання персоналу? Населення міста взагалі не знає, в який спосіб має відбутися сповіщення мешканців про надзвичайну ситуацію. А хто і як оголосить «повітряну тривогу», якщо раптом не стане електроструму, і не працюватиме ані радіо, ані телебачення?
Міській владі слід негайно розпочати навчання мешканців Тернополя щодо життя в надзвичайних ситуаціях та особливих умовах. Так, як це вже роблять в інших областях України. Телебачення має зняти і регулярно показувати спеціальну навчальну програму, так як це роблять, наприклад, у Черкасах. До просвіти населення щодо дій у надзвичайних ситуаціях могли би долучитися і газети, регулярно публікуючи відповідні матеріали-інструкції.
Також нам слід невідкладно провести певну «ревізію» готовності всіх медичних служб міста. Як будуть працювати хірургічні та пологові відділення в разі раптового зникнення електроенергії та водопостачання? Чи є запаси пального для генераторів і чи працюють вони взагалі? Наскільки лікарні забезпечені медикаментами, обладнанням та всім необхідним?
Досвід постраждалих міст Донеччини і Луганщини показав, що в містах критично недостатньо автомобілів «Швидкої допомоги». Настала пора укласти списки мобілізації автотранспорту на потреби медико-санітарного захисту населення міста, провести навчання водіїв та медичних бригад.
Сотні дієздатних жінок Тернополя можуть і готові стати добровільними медиками. Треба централізовано надати їм можливість отримати найелементарніші медико-санітарні навички. Вважаю, що викладачі та старшокурсники медичного університету могли би організувати народні санітарні дружини та запровадити для них регулярне навчання...
Моя попередня пропозиція диктує наступну: маємо подбати про укомплектовані медико-санітарні сумки для кожної добровільної медичної бригади.
Водночас у Тернополі не існує загальноміського Банку донорської крові з достатніми запасами на випадок надзвичайних екстрених ситуацій. Нам слід невідкладно зайнятися його створенням.
А як виглядає готовність населення до збройного опору диверсантам чи окупантам? В Тернополі офіційно зареєстровано сотні власників легальної нарізної вогнепальної зброї, але чомусь ніхто не розглядає їх як резерв захисту міста. Але ж із них можна сформувати добровільні загони за місцем проживання! Звичайно, під найсуворішим контролем УМВС.
РНБО постановила відновити навчання основам військової справи в школах, ліцеях і технікумах. Але цю роботу в Тернополі належним чином не розгорнуто: викладацький склад навіть не сформовано, школи не укомплектовано учбовими автоматами; старшокласників не вчать стріляти навіть із простеньких пневматичних рушниць... Нема також і підручників із основ бойової підготовки.
А як виглядає готовність влади до забезпечення життєдіяльності міста в особливий період? Працівники органів місцевого самоврядування мусять знати, як діяти в разі екстремальних ситуацій.
Я вважаю, що нам слід розробити реальні плани дій та провести відповідні навчання в умовах, наближених до реально-бойових.
Населення мусить знати, що в місті створено і підтримується певний запас харчів; відповідні соціальні служби мають укласти план забезпеченнями харчами одиноких старших людей, інвалідів та інших недієздатних мешканців Тернополя.
В разі значних надзвичайних ситуацій – диверсій, ракетних чи авіаударів – малочисельні соціальні служби Тернополя навряд чи зможуть охопити допомогою все недієздатне населення міста: самотніх людей похилого віку, осіб з обмеженими можливостями тощо. Це означає, що нам треба організувати молодіжні волонтерські загони за територіальним принципом, розподілити їх за „зонами відповідальності” та провести відповідні навчання.
Я і мої виборці вимагаємо поінформувати городян: скільки в місті справних пожежних машин і чи створено резервний запас палива для них? Окрім того, ми вимагаємо негайної перевірки та приведення до робочого стану всіх пожежних гідрантів у всьому Тернополі.
Влада повинна якнайширше поінформувати кожного мешканця Тернополя, де можна набрати питної води, якщо в місті буде пошкоджено водогін чи зупиниться електропостачання і внаслідок цього зупиняться водогінні насоси. Слід вже зараз подбати про резервну систему забезпечення мешканців міста питною водою.
Нам треба про всяк випадок мати реальні плани централізованої евакуації дітей. Які міські структури візьмуться за цю важливу справу? В якому порядку і яким транспортом буде евакуйовано дітей? Скільки дітей можуть прийняти діючі турбази та дитячі табори відпочинку? Наскільки вони готові? Чи існує там певний запас харчів?..
Окремо хочу сказати про рівень підготовки влади та „силовиків” до протидії диверсійно-терористичним актам. Нещодавно я пройшов військовий вишкіл в одному зі спецзагонів Національної гвардії на Київщині. Отримав там певні військові знання та базові навички. По поверненню я критично оцінив стан охорони та безпеки Тернополя і вжахнувся: наше місто є практично беззахисним!
А отепер – найголовніше: про мету цього мого звернення до мешканців Тернополя та до міської влади.
Я, депутат Тернопільської міської ради Віталій Цимбалюк, пропоную:
Перше.Наша міська рада має створити єдиний Штаб захисту міста. До його складу мають входити керівники всіх життєво-важливих обласних структур: Міноборони, МВС, МНС, Нацгвардії, «Самооборони», Міносвіти, Мінсоцзахисту, волонтерських груп тощо.
Друге.Штаб захисту Тернополя має доповнити перелік проблем обороноздатності та виживання міста, про які я щойно розповів. Після цього слід укласти реальний План оборони міста і захисту його мешканців – та негайно приступити до його виконання.
Третє.Очевидно, що такий План потребуватиме значного фінансування. Для цього ми маємо докорінно змінити принципи формування бюджету та повністю переглянути його. Треба швидко й рішуче скоротити ті статті витрат, які не є пріоритетними для обороноздатності міста, і спрямувати „звільнені” кошти саме на виконання Плану оборони Тернополя і захисту його мешканців.
Дорогі тернополяни, земляки!
Для нас із вами ремонт бомбосховищ є важливішими за весь благоустрій вулиць; обладнання бюветів із питною водою є у 100 разів вагомішими за красу всіх фонтанів міста. І 5 додаткових автомобілів „Швидкої допомоги” є важливішими за весь автопарк міської ради…
Країна воює. Не маймо ілюзій: наш Тернопіль – не такий вже й «глибокий тил». Маємо бути готовими до всього…
