Багато трагедій пережив український народ, але жахливішого лиха, як Голодомори, історія не знає. Вони – найстрашніші катастрофи в історії людства. Скорботний День пам’яті щорічно об’єднує український народ навколо вшанування пам’яті про загиблих від голоду.  Цей день – спільний біль, обов’язок берегти та пам’ятати про загиблих у ті голодні часи...

В останню суботу листопада вся Україна в жалобі схиляє голову перед нашими земляками  – жертвами Голодоморів. У цей сумний день ми згадуємо трагедію вселенського масштабу – геноцид українського народу, вчинений комуністичним режимом. Голодомори стали національною трагедією і окремою сторінкою в історії українського народу, про яку ми згадуємо з сумом та гіркотою. Україна втратила мільйони своїх кращих синів та дочок – хліборобів, учених, творчу інтелігенцію.

Сьогодні Голодомор – не історична давнина, а глибока духовна рана, яка нестерпним болем пронизує пам’ять кожного українця…

Спільний біль, спільна пам’ять, спільний обов’язок – ці слова стосуються не тільки нашого минулого, вони важливі й у нашому сьогоденні. Тому, вшануймо пам’ять мільйонів синів і доньок України, мільйонів невинних людей, які було безжально винищено. Хай же пам’ять про всіх невинно убієнних згуртує нас, живих, додасть нам сил та волі, мудрості й наснаги для зміцнення та подальшої розбудови квітучої держави, розвитку демократії, вільного життя кожної людини.

А сьогодні у спільній молитві згадаймо усіх жертв Голодоморів, запалімо свічку пам’яті у власній оселі та у своїй душі! Сьогодні складаємо співчуття родинам загиблих. Нехай Господь Бог прийме їхні душі до Царства Божого, а нас укріпить у вірі, надії, любові.

Ми маємо усвідомити: для того, щоб цього більше повторювалося з нашими дітьми, внуками, нашими правнуками, ми повинні бути дотримуватися єдності у творенні та розбудові нашої Української держави.