Не знаю, хто є автором цієї не позбавленої гумору, хоча й доволі знущальної фрази: "На дітях геніїв природа відпочиває". Смисл її полягає, вочевидь, в тому, що у природи, яка сповна обдарувала талантом татуся, вже просто немає ресурсу для того, щоб наділити таким же обдаруванням його нащадка.
Це твердження, мабуть, не є безсумнівним - інакше не було б династій науковців, лікарів, інженерів і т. д. А от що стосується футболу, то тут воно в багатьох випадках таки справджується. Ось декілька прикладів:
Син найвидатнішого футболіста ХХ століття Пеле спершу без особливого успіху постояв у воротах клубу батька "Сантоса", а пізніше вирішив, що краще зайнятися відмиванням грошей від наркобізнесу, за що й отримав 33 роки тюрми (термін пізніше був скорочений до 12 років і 10 місяців);
Син Йохана Кройфа Йорді навіть близько не здійнявся до висот свого уславленого батька, хоча зіграв 9 матчів за збірну Нідерландів, а свого часу ще й грав аж за донецький "Металург" (пригадуєте такий клуб-забавку в руках чергового олігарха, в якого одного ранку прокинувся інтерес до футболу?).
28-річний Енцо Зідан, син іншого видатного батька, останнім часом грає за клуби, назви яких мало що говорять навіть дуже закоханим в футбол людям: португальський "Авеш", французький "Родез", іспанську "Фуенлабраду". Гідним спадкоємцем футбольного генія він вже навряд чи стане; сумнівно також, що вигадає якийсь оригінальний фінт на кшталт "марсельської рулетки", що його винайшов той Зідан, котрий Зінедін. Втім, надто засмучуватися останньому не варто: у нього є ще троє молодших синів і не виключено, що хтось з них таки замахнеться (чи хоча б спробує) на досягнення свого видатного батька.
Нідерландець Джастін Клюйверт за роки своєї кар'єри не встиг "нагріти місця" ні в "Ромі", ні в РБ "Лейпциг", ні в "Ніцці", ні в "Валенсії", а тепер виступає за "Борнмут". Звичайно, це АПЛ, але клуб в ній далеко не на провідних ролях. А статистику його виступів за "помаранчеву" збірну і показники його батька, відомого бомбардира кінця 90-х - початку 2000-х років Патріка Клюйверта, котрий тривалий час не без успіху виступав за "Барселону", порівнювати просто незручно: у сина - 2 матчі і жодного забитого гола, у батька - 79 матчів і 40 голів.
З українськими футбольними "зірками" - схожа ситуація: вочевидь, їхні футбольні гени у їхніх синів є, висловлюючись науковою мовою, рецесивними і виявляються не надто яскраво. Пригадую, в 1993-1994рр. тернопільську "Ниву" тренував Леонід Буряк. Іноді поряд з ним на полі стадіону бавився з м'ячем його 16-річний син Андрій. Подумалося тоді: "А може…". Не збулося - пововтузившись трохи з м'ячиком (можливо, щоб потішити тата), Буряк-молодший пішов зовсім іншою життєвою стежкою і нині, наскільки відомо, працює в одному з українських посольств за кордоном. Навряд чи наважаться нині поставити поряд в плані футбольної майстерності Юрія і Владислава Калитвинцевих, Сергія і Кирила Ковальців - за всієї поваги до молодших представників футбольних династій…
Тепер ось приготувався взяти розбіг, щоб увірватися у великий футбол син Андрія Шевченка Крістіан. 17-річний форвард англійського "Уотфорда" U-18 нещодавно отримав українське громадянство і вже може виступати за юнацькі збірні України. Залишилося пройти реєстрацію футбольного громадянства в ФІФА. Наразі Крістіан потрапив до резервного складу команди U-19, яку тренує Дмитро Михайленко і яка в березні побореться на міні-турнірі в Північній Македонії за право поїхати на юнацький чемпіонат Європи влітку цього року. "Я в контакті з тренерами та аналітиками "Уотфорда". Дивився останні три гри Крістіана. У нього дуже гідний рівень, тому плануємо його викликати", – розповів Д. Михайленко.
Що ж як, мовиться, дай, Боже. І - в добрий час. Можливо, Шевченко-молодший зможе довести, що генетика, добряче попрацювавши над формуванням Шевченка-старшого, не візьме "творчу відпустку"у випадку з ним самим…
