З дитинства ми добре пам'ятаємо казку про те, як принцеса за злим задумом мачухи вколола руку веретеном і впала в летаргічний сон на довгі роки. Ні старання добрих гномів, ні свіжість лісової природи не могли розбудити юну красуню. Лише палкий поцілунок принца повернув героїню казки до життя.

Чудеса трапляються не лише в казках, а й у реальному житті. Замість поцілунку розбудити приховані пориви душі здатні інші мотиви. Жив-був собі в Тернополі бізнесмен, дев'ятнадцять років працював, іномарки та мільйони наживав, в екзотичних краях відпочивав і все його влаштовувало. Та от на горизовті заямачили вибори мера і "розбудили" нашого героя. Оглянувся він направо і наліво, а там КОРУПЦІЯ! Зрозумів наш бізнесмен, що життя йому не буде і засумував. Не тішать його прибутки від кабельного телебачення, друзі, серед яких колишні мери не можуть розрадити, остогидли йому пальми турецькі і лігуміни заморські. Хочу корупцію побороти, каже, інакше життя мені не буде.

Прийшли на допомогу герою мудреці-політтехнологи та побратими-нардепи і кажуть: "Йди Ігорю в мери. Так корупцію побореш і народ розвеселиш". І постав в Тернополі Центр Антикорупції, розцвіли бігборди обличчям героя, з радіо полинули пісні бадьорі "Ой поборем тую злу корупцію", з телевізора не вилазить добрий молодець з корупцією-борець.

Фінал казки вийде не такий, як в оригіналі, тобто без весілля, зате виборці дізнаються, що можна двадцять років корупції не помічати, а потім прозріти.